наддністрянський говір

наддністря́нський говір

• наддністрянський говір

- говір укр. мови. Належить до її південно-західного наріччя. Поширений у Львів. (за винятком невеликих територій на заході та півночі), в пд.-зх. р-нах Терноп., пн.-зх. р-нах Івано-Франк. областей. Характерні риси: сильне укання (рубúти, худúти, твурúти, гóрлу, тúху); перехід наголошеного а в е після м'яких приголосних (д'éктувати); звук а в позиції перед у наближається до о (проўда, зоўтра); сильне пом'якшення (майже до шепелявості) приголосних с', з', ц', дз' у позиції перед і, перед м'якими приголосними (зрідка й перед твердими) та в кінці слів (с'íну, з'íле, ц'інá, дзýра, нúс'ку, шіс'ц'); перехід т' в к', д' в г' (ск'інá, ґ'істáти); наявність форми інфінітива на -чи (б'íшчи, стрúшчи, пичú); наявність форм 2-ї особи однини атематичних дієслів (jіс', дас'). Є своєрідна лексика (пудити — лякати, копнути — штовхнути ногою тощо). Н. г. використовували автори альм. "Русалка Дністровая" Т. Бордуляк, А. Чайковський та ін.М. М. Онишкевич.