народне віршування

наро́дне віршування

• народне віршування

- система ритмічної організації мови в народній поетичній творчості, зумовлена закономірностями мовного матеріалу та особливостями нац. мелосу. В укр. народно-поет. творчості (як і у фольклорі ін. слов'ян. народів) існує два типи вірш. будови: нерівноскладовий вірш (переважно речитативний, рідше — декламаційний), властивий старовинним замовлянням, весільним обрядовим промовам, похоронним голосінням, т. з. жебранкам старцівпрохачів, лірницьким духовним псальмам, кобзарським думам; рівноскладовий вірш, силабічний (пісенний) — більшості укр. нар. пісень різних жанрів.

Конструктивним принципом ритм. організації усіх різновидів нар. нерівноскладового вірша є членування поет. тексту на різновеликі, але синтаксично й інтонаційно завершені вірш. рядки. Вони можуть довільно поєднуватися у більші чи менші за обсягом групи — періоди або уступи, що замикають закінчену думку чи образ. Групування віршів у періоди часто підтримується синтаксичним паралелізмом та пов'язаними з ним анафорами, асонансами, а іноді й точними римами (переважно дієслівними). Типологічно така будова інтонаційно-синтакс. вірша репрезентує початкову стадію розвитку вірш. мови, де поет. думка не вкладається в задану ритмічну схему, а вільно підпорядковує собі будову віршів та відповідних їм імпровізованих мелодичних фраз. Кристалізація народнопісенної вірш. форми зумовлювалася нормуючим впливом мелодії: від упорядкованості грам. і мелод. акцентів у закінченнях пісенних фраз (віршів), що є основою для утворення послідовної рими, та вирівнювання розміру вірш. рядків — до появи устал. пісенних типів з послідовним поділом віршів на рівномірні силабічні групи і до виникнення періодич. строф. Правильний силабічний вірш був уже в найдавніших обрядових піснях: купальських піснях, весільних піснях, колядках, веснянках.

Ритмічна організація рівноскладових вірш. форм нерозривно пов'язана з ієрархією усталеної мелод. структури, яка підпорядковує собі текст. Згідно з поділом музичного періоду на музичні речення і фрази, словесна строфа нар. пісні членується на окремі вірші та силабічні групи, відділені цезурами, які обов'язково збігаються з синтаксичним членуванням поет. тексту. Цим народнопісенний рівноскладовий вірш (по суті інтонац.синтаксич.), незважаючи на зовн. подібність, суттєво відрізняється від літ.-силабічного, де складочислова схема вірша (як задана метрична константа) може не збігатися з його синтаксичною будовою, внаслідок чого допускаються перенесення, неможливі у нар. пісні. Найменшою неподільною ритмічною одиницею народнопісенного вірша є ритмо-синтаксична стопа (пісенне коліно) — силабічна група, відзначена внутр. семантико-синтакс. та ритміко-інтонац. єдністю, яка сполучається з відповідною фразою мелодії. За обсягом пісенні коліна бувають 3 — 7-складовими. Їх різні комбінації утворюють численні силабічні віршові розміри: /4 + 3/, /4 + 4/, /5+5/, /6+6/, /4+4+3/, /5+5+7/, /4+4+6/ — т. з. коломийковий вірш, що є найпоширенішою формою в укр. необрядовій пісенності. Грам. наголоси у межах ритмо-синтакс. стоп та вірш. рядків розташовуються довільно (згідно з природними мовними нормами) і часто не збігаються з мелодичними наголосами (що згладжується у вокальному виконанні), за винятком постійного (константного) акценту в клаузулі, зумовленого мелодичними каденціями, що стає основою для утворення жін. та чол. рими, рідше дактилічної. Найпоширенішою в укр. нар. пісенності є двовіршова строфа з суміжним римуванням: /5 + 5 + 3/2

Ой забриніли // ковані вози // на дворі.   Ой заплакала // Ганнина мати // в коморі.

(Весільна пісня).

/4+4+6/ 2

Лугом іду, / коня веду, // розвивайся, луже.   Сватай мене, / козаченьку, // люблю тебе дуже.

(Лірична пісня).

Однак досить часто зустрічаються строфи, складені з різних віршів: /7 + 7/ + /5 + 5 + 7/; /6+6 / + /4 + 4 + 6/ тощо та складні строфічні будови типу: /4 + 4/ 2 + / 4 + 3/ 2; /4 + 3/ 3 + /6 + 6/ — у колискових піснях, /4 + 3/ 2+ /6 + 6/ + /4 + 4/; /4 + 5/ 2 + /4 + 4/ 3 — у ліричних піснях. Н. в. вплинуло на розвиток літ. віршування.

■ Літ.: Колесса Ф. М. Ритміка українських народних пісень. В кн.: Колесса Ф. М. Музикознавчі праці. К., 1970; Квитка К. В. Избранные труды, т. 1 — 2. М., 1971 — 73; Сидоренко Г. К. Українське віршування. Від найдавніших часів до Шевченка. К., 1972; Грица С. Й. Мелос української народної епіки. К., 1979.

Р. А. Омеляшко.