déus ex máchina

• "déus ex máchina"

(лат., букв, — бог з машини)

- несподівана розв'язка дії в давньогрец. трагедії з появою над сценою божества за допомогою спец. підйомної машини — еореми. Божество пояснювало суть заплутаних подій, визначало долі героїв, карало винних. Такий спосіб фабульної розв'язки застосував, напр., Евріпід у трагедіях "Медея" та "Іфігенія в Тавріді". Проти цього прийому виступав Арістотель. У переносному значенні вираз "D. ex m." вживають, коли йдеться про механічне, не вмотивоване розвитком подій розв'язання конфлікту внаслідок неочікуваної появи якоїсь особи. Так, у драматургії 18 ст. справедливість встановлювалася особливим персонажем — резонером, який несподівано з'являвся наприкінці дії.

В. Я. Маслюк.