Марійська література

Марі́йська література

• Марійська література

л-ра марійців (самоназва — марі, кол. назва — черемиси), які живуть гол. чин. на тер. Республіки Марій Ел, а також у Серед. Поволжі та на Приураллі. Розвивається марійською мовою. Бере початок від усної нар. творчості: міфол. легенд, героїч. переказів, казок, обрядових і лірич. пісень тощо. Зміст, образи і поетика нар. творчості згодом стали джерелом розвитку мар. писемності. У 18 ст. вперше опубл. фольклорні пам'ятки в записах рос. учених Г. Міллера, М. Ричкова, І. Георгі та ін. Тоді ж з'явилася перша мар. граматика "Твори, що належать до граматики черемиської мови" [1775, автор і упоряд. В. Пуцек-Григорович, вихованець Киево-Могилян. академії, викладач риторики і піїтики Казан. семінарії, під керівництвом якого семінаристи написали у 18 ст. перші твори мар. мовою (оди, кантати)]. З 1803 видається реліг. -місіонер. л-ра мар. мовою, в 19 ст. — етногр. твори письменників-просвітителів Г. Яковлєва, І. Молярова, П. Кушельова, Т. Семенова та ін., переклади з рос. л-ри. М. л. стала активно розвиватися з поч. 20 ст., коли зі своїми творами вперше виступили С. Чавайн, М. Мікай (М. Герасимов), М. Мухін, В. Васильєв, Г. Евайн (Г. Кармазін). В 1910 — 12 з'явилися перші мар. п'єси — комедія "Дика качка" С. Чавайна, драма-притча "Суд" Г. Мікая, які викривали самодерж. лад. Мар. мовою виходили щорічник "Марла календар" ("Марійський календар", 1907 — 13), "Ужара" ("Зоря", 1917 — 18) та ін. У творах, написаних після листопада 1917, переважав пафос революційних змін, утвердження нових форм життя [вірші та поеми С. Чавайна, В. Саві (В. Мухіна) та ін.]. На 20 — 30-і pp. припадає поява перших значних прозових творів — повістей і романів Н. Ігнатьєва, М. Шкетана, С. Чавайна, Н. Лекайна, Я. Ялкайна, присвяч. змінам у житті мар. народу. Ця тематика домінує у творчості молодих поетів М. Іванова, М. Тишина, Ш. Булата, П. Ланова. Драма "Пасіка" С. Чавайна (пост. 1929) стала віхою у розвитку нац. драматургії. Користувалися успіхом комедії М. Шкетана, С. Ечана. В л-ру приходять драматурги Г. Ефруш, С. Ніколаєв. На новий худож. рівень піднесли мар. поезію О. Шабдар, І. Олик, Й. Кирлі, Я. Ялкайн та ін.; вони збагатили її різноманітними худож., зокрема ліричними, формами, розробили чітку тонічну систему віршування. Великих втрат М. л. зазнала від сталінських репресій у кін. 30-х pp.: обірвалася творчість С. Чавайна, І. Олика, Н. Ігнатьєва, Й. Кирлі та ін.

В роки Вел. Вітчизн. війни розвивалася переважно поезія. Образ воїна-героя, патріота і гуманіста посів осн. місце у віршах Н. Ільякова, М. Казакова, М. Майна, В. Чалая, С. Вишневського, Г. Матюковського та ін. Військово-патріот. темі присвячені роман "У полум'ї великої війни" Н. Лекайна (1948), повісті "Немеркнуча зірка" Д. Орая (1950), істор. минулому — повість "Акпай" (1941) і роман "Єднання" (1945) К. Васіна. В театрах республіки поставлені героїч. драми на фольклор. теми "Чорний вовк" М. Арбана (1944), "Асан і Кансил" І. Смирнова (1945). Доланням догматизму і схематизму позначений розвиток М. л. у повоєнні роки. Помітним явищем прози стали істор.-революц. твори — романи "Рід Таймаків" Я. Елексейна (1955), "Земля предків" Н. Лекайна (кн. 1 — 2, 1955 — 60), "Люди і роки" Н. Ільякова (1957), цикл лірич. повістей В. Іванова, В. Косоротова та ін. Проблеми екології розробляє в новелах та оповіданнях Мічурин-Азмекей (О. Ятманов). Драмами і комедіями О. Волкова, К. Коршунова, М. Рибакова на сучас. теми збагатилася драматургія. Подією в поезії стали вірші і поеми М. Казакова (зб. "Поезія — улюблена подруга", 1950; Держ. премія СРСР, 1951). Багатогранністю, худож. глибиною відзначається творчість В. Колумба (поеми "Доброта", 1972; незакін. роман у віршах "Поживеш — побачиш", 1972 — 74). Привертає увагу поезія Ю. Чавайна, С. Ніколаєва, В. Регежа-Горохова, А. Іванової, А. Тіміркаєва. Марійська письменницька орг-ція утворена 1934. З 1954 видається літературно-худож. журнал "Оничко" ("Вперед").

Україні присвятили вірші І. Олик, С. Вишневський, Г. Матюковський (поема "Над Дніпром") та ін. 1917 опубл. нарис "Із місць боїв" В. Саві (В. Мухіна) про життя та побут укр. Прикарпаття. Тема дружби мар. і укр. народів знайшла відображення в зб. оповідань "Патріоти" Мічурина-Азмекея (1940), повісті "Вогненна буря" К. Бєляєва (1944). Образ Т. Шевченка відтв. у ряді віршів М. Казакова, який першим серед мар. поетів почав перекладати укр. поета. Ці та ін. переклади (понад 30) увійшли до першого мар. видання творів Т. Шевченка ("Збірник поезій", Йошкар-Ола, 1939). Шевченкові твори перекладають також письменники Н. Ільяков, М. Якимов, В. Чалай, вивчають літературознавці К. Васін, О. Ток та ін.; марійською мовою дубльовано фільм "Тарас Шевченко" Київ. кіностудії худож. фільмів. У Марій Ел перекл. окр. твори І. Франка ["Гімн" ("Вічний революцйонер"), "Україна мовить" (обидва — 1956), "Каменярі" (1983)], Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, Остапа Вишні, О. Гончара, Д. Павличка та ін. Видано збірники укр. поезії "Возз'єднання" та прози "Квітуча Україна" (обидва — 1954). Про мар.-укр. літ. зв'язки йдеться у книжках "Іван Франко в марійській літературі" (1956) А. Крилова, "Сторінки дружби" (1959), "Творчі взаємозв'язки марійської літератури" (1969) К. Васіна та ін. На сцені Мар. театру ім. М. Шкетана (Йошкар-Ола) ставилися п'єси "Безталанна" І. Карпенка-Карого, "Украдене щастя" І. Франка. В Україні окр. твори з мар. л-ри (вірші "Люблю роботу", "Зустріч з названою матір'ю" А. Тиміркаєва — кн. "Сузір'я", в. 17. К., 1982) переклав І. Царинний.

■ Літ.: Очерки историн марийской литературы, ч. 1 — 2. ЙошкарОла, 1960 — 63; Писатели Марийской АССР. Библиографический справочник. Йошкар-Ола, 1976.

К. К. Васін.