1. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків

Морок

Символ неуцтва, у якому перебуває кандидат до «дарування духовного Світла», тобто Світла Істини, Істинного Знання, що відкриваються йому у час обряду посвяти.

Джерело: Короткий словник вільномулярських назв, термінів і знаків на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. морок — мо́рок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. морок — Темрява, мряка, пітьма, темінь, ур. тьма, р. потемок; (безпросвітній) мла, імла; (вечірній) сутінок, присмерк; П. безпросвітність, безнадія. Словник синонімів Караванського
  3. морок — див. темрява Словник синонімів Вусика
  4. морок — -у, ч. 1》 Відсутність світла; темрява, темнота. || Сутінок, присмерк. 2》 перен. Про що-небудь безвідрадне, безнадійне, сумне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. морок — МО́РОК, у, ч. 1. Відсутність світла; темрява, темнота. Під вершинами діброви Морок падати почав (Я. Щоголів); Повертаюсь до себе через морок довгих кімнат і хитаюсь, як п'яний (М. Словник української мови у 20 томах
  6. морок — СУ́ТІНКИ (напівтемрява після заходу або до сходу сонця), СУ́ТІНОК рідше, СУ́ТІНЬ, ПО́МЕРКИ мн., ПО́МЕРК рідше, МО́РОК, СТУ́МА заст. поет., ЗМРОК (ЗМРІК) діал.; СМЕРКА́ННЯ, СМЕРК, ПРИ́СМЕРКИ, ПРИ́СМЕРК, ПРИМЕРКА́ННЯ, СУ́МОРОК діал., СУ́МЕРК діал. Словник синонімів української мови
  7. морок — Мо́рок, мо́року, -кові, в -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. морок — МО́РОК, у, ч. 1. Відсутність світла; темрява, темнота. Під вершинами діброви Морок падати почав (Щог., Поезії, 1958, 246); Повертаюсь до себе через морок довгих кімнат і хитаюсь, як п’яний (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. морок — Мо́рок, -ку м. 1) Мракъ. Обгорнув (Оврама) морок великий. К. Густий морок скрізь по хатах, густіший в будинках, що нема душі живої в сестрах 2 українках. К. Досв. 40. Нехай його густий обійме морок. К. Іов. 2) Чортъ, нечистая сила. см. морока 2. Чуб. І. 196. Словник української мови Грінченка