апатит

Апатит — apatite — Apatit – мінерал класу фосфатів. Склад: Ca5[CO3][PO4]3(Fe, Cl, OH). Сингонія гексагональна. Густина 3,18…3,21, твердість 5,5. Безбарвний, білий, жовтий тощо. Блиск скляний. Поширений як аксесорний мінерал багатьох магматичних порід і пегматитів. Зустрічається у контактово-метасоматичних утвореннях, гідротермальних жилах, є основною складовою частиною фосфатів. В Україні є в Запорізькій, Харківській, Чернігівській, Івано-Франківській та інших областях. Сировина для вироблення добрив.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. апатит — апати́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. апатит — -у, ч. Мінерал, що використовується для виробництва фосфатних добрив. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. апатит — АПАТИ́Т, у, ч. Мінерал – фосфат кальцію, який використовується для виробництва фосфатних добрив. В руці любовно зважив кристалик апатиту, Похожий на засохлий, брудний, несвіжий сніг (М. Бажан); Колір суперфосфату світло-сірий, але буває і майже білий, якщо його виготовлено з апатиту (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. апатит — апати́т (від грец. άπάτη – помилкова думка) мінерал класу фосфатів, фосфорнокисла сіль кальцію, переважно блакитного, зеленого або фіолетового кольору. Сировина для виготовлення фосфатних добрив, а також фосфору та його сполук. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. апатит — Мінерал класу фосфатів, містить флуор (флуорний а.), хлор (хлорний а.) та ін.; сіро-зелений, жовтий, коричневий; гол. складник фосфоритів; використовується для виробництва мінеральних добрив і отримання фосфору; в Україні — Запорізька, Харківська, Івано-Франківська, Чернігівська обл. Універсальний словник-енциклопедія
  6. апатит — АПАТИ́Т, у, ч. Мінерал, що використовується для виробництва фосфатних добрив. Колір суперфосфату світло-сірий, але буває і майже білий, якщо його виготовлено з апатиту (Добрива.., 1956, 138); В руці любовно зважив кристалик апатиту, Похожий на засохлий, брудний, несвіжий сніг (Бажан, І, 1946, 250). Словник української мови в 11 томах