байкальська система рифтів

Система ґрабенів глибинного закладення, розташованих на півн.-зах. околиці гірської області Прибайкалля. Довжина бл. 2000 км. Найбільші з опущених її ланок — ґрабен-западини: Байкальська, Тункінська, Баргузинська, Хубсугульська. На півн.-сх. та сх. ця система продовжується в напрямі Станового хребта, на півд.-зах. йде через Тункінську западину до оз. Хубсугул. У одній з цих тектоніч. западин розташоване найглибше континентальне водоймище світу — оз. Байкал з макс. глиб. 1620 м, оточене гірськими хребтами висотою до 2000 м. Западина оз. Байкал відрізняється асиметрією поперечного профілю з великою крутістю схилів зах. берегів і більш пологих східних; глибина кристаліч. фундаменту 4500 м. Ґрабени Б. с. р., як і ґрабени інш. рифтових зон Землі, пов'язані з великим, широким, але виразно лінійним підняттям з амплітудою до 3000-4000 м над рівнем моря. Це підняття істотно геоморфологічно виділилося в пліоцен-плейстоценовий період, тобто в епоху повсюдного гороутворення на тер. внутр. Азії. Розвиток Б.с.р. відбувався протягом неогену, місцями супроводячись вулканіч. діяльністю (нині згаслою) і продовжується до сьогодні. Рифтові структури успадковують положення і простягання більш ранніх, олігоцен-ранньонеогенових прогинів. Глибинна структура Б.с.р. характеризується деяким зменшенням густини матеріалу і підйомом розігрітої основної магми з верх. мантії, що може служити причиною високої рухливості земної кори в цьому регіоні.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me