випаровування

Испарение — evaporation; volatilization; vaporization — *Verdampfung – 1) Процес переходу речовини з рідкого чи твердого стану в газоподібний (пару). 2) Наслідок, результат процесу випаровування. В. залежить від температури і насиченості парою навколишнього середовища, площі і стану поверхні тощо. Випаровування над водною поверхнею визначають за допомогою емпіричних формул, одержаних при використанні закону Дальтона:

е = Е ′п – А (Т – Т ′) po,

де Q – кількість води, що випарувалася з деякої поверхні за одиницю часу; k – коефіцієнт пропорційності; dв – дефіцит вологості повітря; po – атмосферний тиск; S – площа випарної поверхні; Е п – пружність насиченої пари за даної температури; е – пружність водяної пари за тієї самої температури; Т – абсолютна температура над поверхнею випаровування; А – коефіцієнт, що враховує швидкість вітру; Т ′ – показ температури зволоженого термометра; Е ′п – пружність насиченої пари за температури зволоженого термометра.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випаровування — (перетворення рідини в пару) пара, випар. Словник синонімів Полюги
  2. випаровування — випаро́вування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. випаровування — -я, с. Дія за знач. випаровувати 1) і випаровуватися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. випаровування — ВИПАРО́ВУВАННЯ, я, с. Дія за знач. випаро́вувати 1 і стан за знач. випаро́вуватися 1. Постоявши трохи, вона все ще вагаючись і прислухаючись до невиразних звуків, ступила кілька кроків далі, зайшла в густі потоки випаровування з келиха і... Словник української мови у 20 томах
  5. випаровування — Перехід субстанції з рідкого стану в газоподібний (пару); відбувається у всьому діапазоні темп., в якому співіснують рідка і газоподібна фаза. Універсальний словник-енциклопедія
  6. випаровування — ВИПАРО́ВУВАННЯ, я, с. Дія за знач. випаро́вувати 1 і випаро́вуватися 1. Водяна пара потрапляє в повітря завдяки випаровуванню з поверхні морів, рік, озер і боліт (Фіз. геогр., 5, 1956, 88). Словник української мови в 11 томах