газовий конденсат

Газовый конденсат — gas condensate — *Gaskondensat, Erdgasflüssigkeit — суміш рідких вуглеводнів (С5Н12 і вищі), що виділяються із природних газів при експлуатації газоконденсатних родовищ. Концентрація Г.к. в пластових газах коливається від 5-10 до 500 -1000 г/м3. Вміст конденсату в газі залежить від пластових термобаричних умов (чим вищий тиск і температура, тим більша кількість рідких вуглеводнів може бути розчинена в газі), від складу пластового газу (гомологи метану і СО2 сприяють розчиненню в газі бензиново-гасових компонентів і підвищенню вмісту Г.к.), наявності газових облямівок і концентрації в них легких фракцій, умов міграції газоконденсатних сумішей під час формування покладів. Фракційний і вуглеводневий склад Г.к. варіює в широкому діапазоні і залежить від умов залягання, відбору і часу експлуатації покладу. Г.к. складається з бензинових (інтервал кипіння від 30–80 до 200°С), гасових (200–300°С) і, в меншій мірі, більш висококиплячих компонентів. Для більшості Г.к. вихід бензинових фракцій становить 70-85%. Г.к. з покладів, розміщених на значних глибинах, складається в основному з гасово-газойлевих фракцій. Найбільш поширені Г.к. з переважанням метанових при значній частині нафтенових вуглеводнів (метано-нафтеновий тип). Рідко зустрічаються Г.к., які складаються г.ч. з ароматичних (65% на низькокиплячу фракцію) або нафтенових вуглеводнів (до 70–85% на вказану фракцію). Густина конденсатів 660-840 кг/м3, вміст сірки — соті, рідше десяті частки %. Розрізнюють сирий і стабільний Г.к., з якого видалені розчинені гази (метанбутанова фракція). Г.к. транспортується спеціальними продуктопроводами і після очищення використовується як цінна вторинна сировина газових родовищ (зокрема як дизельне паливо). Г.к. доставляються споживачу наливним транспортом (стабільний Г.к.) або з допомогою спеціальних конденсатопроводів під власним тиском (сирий Г.к.).