геотерміка
Геотермия — geothermy — Geothermie, Geothermik — галузь геофізики, що вивчає теплове поле Землі, яке формується під впливом внутрішніх джерел тепла та сонячного випромінювання. Зовнішнє джерело — сонячна радіація, що проникає на глибину дек. м. Внутр. джерела: розпад радіоактивних ізотопів U, Th, К, гравітаційна диференціація речовини, приливне тертя, метаморфізм і фазові переходи. Більшість дослідників гол. джерелом внутр. тепла вважають розпад радіоактивних елементів, повсюдно розсіяних у породах земної кори і верх. мантії; на думку інших, осн. роль відіграє гравітац. диференціація речовини. Величина щільності теплового потоку з надр у глибоководних океаніч. западинах становить 28-65 мВт/м2, в межах щитів 29-49 мВт/м2, в геосинклінальних областях і серединно-океаніч. хребтах 100-300 мВт/м2; сер. значення по земній кулі 64-75 мВт/м2, що в декілька десятків тис. раз менше потоку променистої енергії від Сонця.
Значення в інших словниках
- геотерміка — геоте́рміка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- геотерміка — -и, ж. Галузь геофізики, яка вивчає температурні умови земної кори та Землі в цілому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- геотерміка — ГЕОТЕ́РМІКА, и, ж. Те саме, що геотермі́я. Геотерміка набуває значення розвідувального методу при вивченні родовищ газу та ряду інших корисних копалин (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- геотерміка — ГЕОТЕ́РМІКА, и, ж. Наука, вчення про внутрішню температуру Землі. Геотерміка набуває значення розвідувального методу при вивченні родовищ газу та ряду інших корисних копалин (Геол. ж., XVI, 2, 1956, 90). Словник української мови в 11 томах