гідроксиди природні

Гидроксиды природные — natural hydroxides — natürliche Hydrooxide — підклас мінералів, природні водні оксиди деяких металів. Включають бл. 50 мінеральних видів. Найбільш поширені Г.п. заліза (напр., ґетит, гідроґетит, лепідокрокіт і інш.), алюмінію (гіббсит, беміт, діаспори) і марганцю (манганіт, псиломелан, інш.). Сингонії Г.п. — ромбічна, моноклінна, триклінна, рідше — тригональна та тетрагональна. Більшість Г.п. утворюють листуваті, пластинчаті, таблитчасті, лускаті, рідше голчаті, волокнисті, стовпчасті, щільні приховано-кристалічні (майже до аморфних), коломорфні і натічні аґреґати, а також порошкуваті і землисті маси, нальоти, вицвіти, псевдоморфози різних мінералів. Твердість і густина знижені в порівнянні з безводними оксидами. Г.п. — гол. чин. гіпергенні мінерали. Частіше за все вони утворюються при хім. вивітрюванні г.п. в зонах окиснення рудних родов., при процесах осадонакопичення; поширені в ґрунтах. Г.п. складають руди осн. пром. типів родов. алюмінію (боксити), марганцю (осадові манганітові руди), частково заліза (бурі залізняки), входять до складу глибоководних залізо-марганцевих конкрецій.