гідрохімічна зональність

Гидрохимическая зональность — chemical hydrologic zonation (zoning) — *hydrochemische Zonalität – закономірні зміни хімічного складу поверхневих та підземних вод, що проходять по окремих географічних (природних) зонах Землі як наслідок загальної географічної зональності. Розрізняють широтну, висотну та вертикальну гідрохімічну зональність. Ш и р о т н а Г.з. проявляється в закономірному збільшенні з півночі на південь мінералізації, концентрації компонентів хімічного складу та їх співвідношення в річкових та ґрунтових водах, річного стікання хімічних речовин, внутрішньорічного та багаторічних коливань концентрацій, балансу хімічних речовин і стікання їх з урахуванням змін гідрологічного режиму річкових та ґрунтових вод. В и с о т н а Г.з. виражається г.ч. у зміні мінералізації та концентрації компонентів хімічного складу води та їх багаторічних коливань по висотних зонах гірських областей. В е р т и к а л ь н а Г.з. полягає в закономірній зміні в міру заглиблення в надра Землі більш виражених зон підземних вод, які розрізняються за мінералізацією та хімічним складом, а часто і за гідродинамічним режимом. Даний тип зональності характерний для артезіанських басейнів. У них спостерігається збільшення мінералізації з наближенням до кристалічного фундаменту. Звичайно розрізняють три гідрохімічні зони: верхню – прісних вод з мінералізацією менше 1 ‰; середню – солонуватих вод з мінералізацією від 1 до 10‰; нижню – солоних вод і розсолів з мінералізацією більше 10‰.