дека
Дека — deck — Deckel — робоча поверхня концентраційного столу прямокутної або ромбоподібної форми, встановлена з нахилом у поздовжньому та поперечному напрямках.
Джерело:
Гірничий енциклопедичний словник
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дека — де́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дека — -и, ж. 1》 Частина корпусу (коробки) струнних та інших музичних інструментів, що відбиває і посилює звук. 2》 Деталь молотильного апарата у молотарки, комбайна; підбарабанник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дека — (нім. Decke — покришка) — частина корпусу струнних музичних інструментів, призначена для створення резонансу (посилення збагачення) звука натягнутих над нею струн. У струнних інструментів (скрипкових, гітари) дві... Словник-довідник музичних термінів
- дека — де́ка I.десять грамів (ст): До пляцка даш три дека масла (Авторка) ◊ ви́пити по п'ять де́ка випити по 50 (а насправді більше) грамів алкоголю (Лучук) (м, ср, ст): Куме, вип'єм по п'ять дека, та посидьте в нас трохи... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- дека — де́ка (нім. Decke, букв. – покрив, кришка) 1. Частина корпусу струнних інструментів. Виготовляють з резонансної деревини (ялини, ялиці тощо), є посилювачем і випромінювачем звука. В деяких інструментах (гіджак, банджо) Д. роблять з шкури або міхура. Словник іншомовних слів Мельничука
- дека — ДЕ́КА, и, ж. 1. Частина корпусу (коробки) струнних та інших музичних інструментів, що відбиває і посилює звук. Кожний музичний інструмент має свій резонатор — деку коробки, дерев’яну трубку, мідний розтруб, рупор тощо (Худ. чит.. Словник української мови в 11 томах