залізо-марганцеві конкреції

Железо-марганцевые конреции — iron-manganese concretions — Eisenmangankonkretionen — аутигенні мінеральні структури гідрооксидів заліза і марганцю з включенням інш. елементів на дні озер, морів і океанів. Найбільше поширені в пелагічних р-нах Світового ок. Уперше вивчені англ. експедицією на судні "Челленджер" в 1872-76рр. Глибоководні З.-м.к. залягають перев. на поверхні дна або у верх. шарах четвертинних осадів у вигляді моношару, співпадаючи з ареалами гранично низьких швидкостей осадонакопичення. Продуктивність вимірюється від 1 кг/м2 до 50-70 кг/м2. При високих концентраціях утворюють характерні "бруківки". За морфологічними ознаками виділяються власне конкреції, брилові та плитоподібні утворення і кірки на поверхні порід. Конкреції мають еліпсо-, куле-, коржевидну, плитчасту, гроноподібну форму. Розміри З.-м.к. коливаються від часток мм (мікроконкреції) до м, в сер. становлячи 3-4 см. Як правило, конкреція складається з ядра і рудної оболонки. Ядра — уламки різноманітних порід, органогенні залишки, мінеральні зерна. Тв. 1-4. Густина сухих З.-м.к. 1,6-2,7. Мінерали заліза представлені гідрогематитом, гідроґетитом, гематитом, фероксигітом, лепідокрокітом, мінерали марганцю — вернадитом, тодорокітом, бернеситом, рансьєїтом, криптомеланом, браунітом, вудрафітом, піролюзитом, рамсделітом, неутитом. Серед глинистих мінералів переважають монморилоніт і нонтроніт. Класичний матеріал містить уламки вулканічного скла, кварцу, польового шпату, апатиту тощо. З.-м.к. містять: Mn — 16,02%; Fe 15,55%, Si — 8,6%, інші елементи в межах 2 і менше %. З.-м.к. — перспективна рудна сировина.