координати географічні

Кутові величини, які визначають положення точки на поверхні референц-еліпсоїда відносно екватора і початкового меридіана. К.г. (рис. 1.) можуть бути геодезичними і астрономічними. Останні задаються як довгота і широта. Географічна широта (φ) — кут між прямовисною лінією в даній точці і площиною екватора. Відлічується по обидва боки від екватора (від 0 до 90о). Розрізняють північну і південну широти. Географічна довгота (λ) — двогранний кут між площинами початкового меридіана (0о) та меридіана даної точки. Відлічується по паралелях по обидва боки від початкового меридіана від 0 до 180о. Нормальна висота Нγ — відстань по прямовисній лінії від поверхні квазігеоїда до даної точки. Величини φ і λ отримують з астрономіч. спостережень, Нγ — на основі геом. нівелювання. У сх. півкулі К. географічні називають східними, у західній — західними. Площини земного екватора і початкового меридіана становлять систему К. географічних. За міжнар. початковий меридіан прийнято (1884) меридіан Грінвіцької астрономічної обсерваторії поблизу Лондона. Г е о д е з и ч н і К. (рис.2): широта В — кут, утворений нормаллю до поверхні земного еліпсоїда в даній точці і площиною його екватора; довгота L — двогранний кут між площинами геодезичного меридіана даної точки і початком геодезичного меридіана; геодезична висота Н — відстань по нормалі від поверхні земного еліпсоїда до даної точки. Геодезичні К. визначають непрямим шляхом за результатами геодезичних вимірювань.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me