апофеоз

(гр. apotheosis — обожнювання) — в операх та балетах, а також у великих симфонічних творах заключні сцени , в яких прославляється головна ідея твору. В українській музиці — А. з опери Є.Юцевича 'Кирило Кожум’яка' — 'Край український, рідна земля'.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

апофеоз — апофео́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
апофеоз — -у, ч. 1》 В античних греків і римлян – культ обожнювання якої-небудь видатної особи. 2》 Звеличування якої-небудь особи, події, явища. 3》 театр. Урочиста сцена в кінці спектаклю або концерту, в якій прославляється народ, герой, подія і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
апофеоз — АПОФЕО́З, у, ч. 1. В античних греків і римлян – культ обожнювання якої-небудь видатної особи. 2. книжн. Звеличування якої-небудь особи, події, явища. Словник української мови у 20 томах
апофеоз — апофео́з (від грец. άποθέωσις – обожнювання) 1. Прославляння, звеличення особи, події, явища. 2. Заключна урочиста масова сцена вистави чи святкової концертної програми. 3. Урочисте завершення події. Словник іншомовних слів Мельничука
апофеоз — I офіційне визнання людини богом (напр., елліністичних володарів, рим. імператорів); також шана, що віддається людям, піднесеним до рангу богів. Універсальний словник-енциклопедія
апофеоз — АПОФЕО́З, у, ч. 1. В античних греків і римлян — культ обожнювання якої-небудь видатної особи. 2. книжн. Звеличування якої-небудь особи, події, явища. Словник української мови в 11 томах
апофеоз — рос. апофеоз (від грец. apotheosis — обожнювання) — 1. Прославляння, звеличення особи, події, явища. 2. Заключна урочиста масова сцена вистави чи святкової концертної програми. 3. Урочисте завершення події. Eкономічна енциклопедія