атональна музика

(від гр. а — заперечення та tonos — тон) — музика, створена поза ладових та гармонічних зв’язків. Принцип А.м. полягає у рівноправності усіх тонів, відсутності тяжіння між ними та ладового центру, що їх об’єднує. А.м. не визнає контрасту консонансу і дисонансу та необхідності їх розв’язування, вимагає відмови від функціональної гармонії, виключає можливість модуляцій. А.м. на початку ХХ ст. дістала впровадження в творчості А.Берга, А.Веберна, А.Шенберга, Й.Хауера і є основою різноманітності виражальних засобів музичного авангардизму.