басоля

(українське), басетля (бєлоруське) — народний струнний смичковий інструмент, за формою та розмірами подібний до віолончелі. Застосовується в народних інструментальних ансамблях (див. Троїсті музики) як басова опора.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. басоля — басо́ля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. басоля — І, ж, муз. Український народний смичковий інструмент, схожий на віолончель. Біда тут грала на басолі, чорти казились по кутках. (П-1:74). Словник поетичної мови Василя Стуса
  3. басоля — -і, ж. Український народний смичковий музичний інструмент, схожий на віолончель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. басоля — БАСО́ЛЯ, і, ж. Український народний смичковий музичний інструмент, схожий на віолончель. Тепер мені не до солі, коли грають на басолі (П. Чубинський); – Музика, ша! – гукнув раптом голос Качковського, та так зично, що скрипка й басоля зараз замовкли (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  5. басоля — Басо́ля, -лі, -лею; -со́лі, -со́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. басоля — БАСО́ЛЯ, і, ж. Український народний смичковий музичний інструмент, схожий на віолончель. Тепер мені не до солі, коли грають на басолі (Чуб., II, 1878, 678); — Музика, ша! — гукнув раптом голос Качковського, та так зично, що скрипка й басоля зараз замовкли (Л. Укр., III, 1952, 671). Словник української мови в 11 томах
  7. басоля — Басоля, -лі ж. Віолончель. Тепер мені не до соли, коли грають на басолі. Теперь мнѣ не до того. Чуб. ІІ. 678. Словник української мови Грінченка