вокальне мовлення

= вокальна мова

1. Засіб передавання музично — естетичної та емоційної інформації виконавцем слухачеві, який відрізняється від мовлення більшою потужністю та гучністю, тривалістю звучання голосних, особливістю тембру, характернимимодуляціями висоти основного тону, наявністю вібрато та чітко визначених співацьких формант, особливим значенням високої співацької форманти, а також специфікою фізіологічних механізмів голосоутворення (дихального апарату, гортані, трахеї, резонаторної системи тощо). 2. Характеристика співацького процесу з погляду художньо — виконавських творчих завдань, а також естетичного сприймання співу; інакше — мистецтво співу. 3. Біофізичний аспект співацького процесу, його аналіз з акустико — фізіологічних позицій, що вимагає використання спеціальних методів і засобів дослідження та контролю. 4. Особливий вид мовлення, де на відміну від розмови домінують нерудуковані й подовжені голосні.