дуда

Значення в інших словниках

1. дуда — Дуда (21, 429) –“дудка”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
2. дуда — дуда́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири дуди́ Орфографічний словник української мови
3. дуда — -и, ж. 1》 Те саме, що дудка 1). 2》 Те саме, що волинка. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дуда — дуда (дудок) гріш; плата орендарям за хрещення дітей Словник застарілих та маловживаних слів
5. дуда — і швець, і жнець, і на (в) дуду́ грець. Той, хто вміє все робити, вправний, тямущий в будь-якій справі. — Панас Юхимович на всі руки майстер. Як кажуть: і швець, і жнець, і на дуду грець (Ю. Фразеологічний словник української мови
6. дуда — ВОЛИ́НКА (народний духовий музичний інструмент, зроблений з козячої або овечої шкури і двох-трьох трубок), ДУДА́, КОЗА́, КОЗИ́ЦЯ розм., БАРА́Н діал., МІХ діал. Словник синонімів української мови
7. дуда — ДУДА́, и́, ж. 1. Те саме, що ду́дка 1. Заграй мені, дуднику, На дуду, Нехай своє лишенько Забуду (Шевч., II, 1953, 144); Виглянь, мила, у віконце, я заграю на дуду (Сос., Вибр., 1941, 245). 2. Те саме, що воли́нка. Словник української мови в 11 томах
8. дуда — Дуда, -ди ж. Пошлина за право окрестить дитя. Віднялися за оранди, за жидівські дуди, що терпіли — не стерпіли убогії люди. К. Досв. 13. --------------- Дуда, -ди ж. Музыкальный инструментъ, родъ свирѣли. Біда як дуба: куди йде, то реве. Ном. № 2369. Словник української мови Грінченка