кияк

Народний киргизький струнний смичковий інструмент з дерев’яним видовбаним корпусом, короткою шийкою та дископодібною голівкою з кілками. Стрій квартово-квінтовий, діатонічний. Звук м’який, багатого тембру, можливе флажолетне звучання. Застосовується для виконання кю, супроводження співу, а також в оркестрах народних інструментів.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кияк — -а, ч. Киргизький народний 2-струнний смичковий музичний інструмент. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кияк — Кия́к, -ка́ м. = киях. Словник української мови Грінченка