комма

= кома

(від гр. komma — відрізок) — 1. В музичний акустиці найменший (менше 1/8 цілого тону) інтервал, відстань між близькими за висотою звуками, що ледь розрізнюється слухом. Існують піфагорова або діатонічна К., що дорівнює близько 1/9 тону, та дидимова або синтонічна К., яка становить близько 1/10 тону. К.- різниця між великими терціями чистого та піфагорового строю. К. застосовується при інтонуванні на інструментах з нефіксованим настроюванням, в співі, але не має значення в рівномірній темперації 2. Знак, що має вигляд коми (‘), яким у нотному запису вокальних творів або музики для духових інструментів позначаються місця, де можна 'взяти' дихання. Інколи знаком К. позначаються люфтпаузи.