крюки

= знамена

(лат. neuma) — знаки давньоруської безлінійної нотації, які розміщувались над текстом і використовувались для запису церковної музики т.з. знаменного співу. Кожний з понад 70 К. означав один або кілька звуків різної висоти, ритм і характер виконання. Розрізняються три типи фіксації мелодії за допомогою К. — власне крюковий, поспівний та фітний, а також різні види крюкових рукописів. Спів за К. звався крюковим або знаменним. З кінця XVII ст. К. був витіснений п’ятилінійною нотацією.