ля
(la) — 1. Одна із складових назв звуків, що відповідає буквено — му позначенню А або а. 2. Стрій інструментів (in A), які звучать на півтора тони нижче записаних (кларнет, корнет).
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ля — ля іменник середнього роду нота Орфографічний словник української мови
- ля — невідм., с. Шостий звук музичної гами, а також нота, що позначає цей звук. Ля мажор муз. — мажорна тональність, тонікою якої є ля. Ля мінор муз. — мінорна тональність, тонікою якої є ля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ля — ЛЯ¹, невідм., с. Шостий звук музичної гами, а також нота, що позначає цей звук. ЛЯ² : ◇ (1) А ля́, ірон. – уживається для підкреслення схожості чого-небудь на щось але яке не відповідає йому (з відтінком несхвальності); як у .., подібно до когось, чогось. Словник української мови у 20 томах
- ля — (лат. lа) шостий ступінь основного музичного звукоряду. Словник іншомовних слів Мельничука
- ля — Ля (нота), не відм. (н. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ля — ЛЯ, невідм., с. Шостий звук музичної гами, а також нота, що позначає цей звук. Словник української мови в 11 томах
- ля — I. Ля пред. = біля. Стоїмо ми ля воріт. Черниг. у. --------------- II. Ля Употребляется какъ вставка. Я ходив ля до нею. Вх. Зн. 34. П'ять днів ля робив. Вх. Зн. 34. Словник української мови Грінченка