мелодія

(від гр. melodia — спів, пісня) — 1. Одноголосне вираження образно — поетичного змісту музичної думки. М. — 'найсуттєвіша сторона музики'(С.Прокоф’єв), а 'справа інших компонентів — гармонії, інструментовки, контрапункту — доповнювати, домальовуватимелодичну думку'(М.Глінка). М. може існувати та художньо впливати в одноголоссі, в поєднанні з іншими голосами (поліфонія) абоз супроводом (гомофонія). Через М. виявляються можливості ладу, ритму, метру, музичної форми, інших елементів музики. М. — найважливіший виражальний засіб народної та академічної музики, хоча в т.з.'сучасній' музиці та особливо поп-, рок-, репі М. втрачає своє домінування. 2. Послідовний ряд звуків, об’єднаних певними співвідношеннями висоти, тривалості, сили на ґрунті ладу, метруу послідовності на відміну від гармонії, яка об’єднує звуки в одночассі. 3. Головний голос гомофонного викладу, який зосереджує наспівність, злитність і осмисленість. 4. Смислова та образна єдність, концентрація музичної виразності та музичної думки. Затипом М. яскраво характеризує стиль, жанр музичного твору, його національний колорит.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мелодія — мело́дія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мелодія — (пісні) мотив, голос, наспів, г. нута, ц. глас; (звуків) співзвуччя, співзвучність. Словник синонімів Караванського
  3. мелодія — [меилод'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. мелодія — -ї, ж. 1》 Музична думка, образно-поетичний зміст якої виражений одноголосо. 2》 Наспівне співзвуччя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мелодія — МЕЛО́ДІЯ, ї, ж. 1. Художньо усвідомлена послідовність музичних звуків, організованих ритмічно і ладово-інтонаційно. Ніжна, тиха, кристально чиста мелодія почулася ніби здалека, як світлий спомин з глибини душі (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  6. мелодія — мело́дія (від грец. μελωδία – пісня, спів) основа музичного твору; художньо усвідомлена логічна послідовність звуків, організованих ритмічно й ладово-інтонаційно, які створюють мотив, наспів, музичну єдність. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. мелодія — Співчинник (елемент) музичного твору, полягає в послідовності упорядкованих звуків на тональних, інтервальних і ритмічних засадах, які творять формальну цілість. Універсальний словник-енциклопедія
  8. мелодія — МЕЛО́ДІЯ (милозвучна послідовність звуків, яка створює певну музичну єдність), МОТИ́В, НА́СПІВ, ВИ́СПІВ розм., ГО́ЛОС заст. З вікон уже полилась задьориста мелодія польки (Ю. Шовкопляс); Веселий мотив вальса розлився по просторій світлиці (І. Словник синонімів української мови
  9. мелодія — Мело́дія, -дії, -дією; -ло́дії, -дій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. мелодія — МЕЛО́ДІЯ, ї, ж. 1. Художньо усвідомлена логічна послідовність музичних звуків, організованих ритмічно і ладово-інтонаційно. Ніжна, тиха, кристально чиста мелодія почулася ніби здалека, як світлий спомин з глибини душі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах