модальна гармонія

(від лат. modus — міра і гр. harmonia – співзвучність, розмірність) — гармонічна техніка, яка виходить з принципу ладового звукоряду, а не тонального принципу центрального співзвуччя. Стара М.г. спирається на середньовікові лади (модуси)і принципи григоріанської монодії, суттєво змінюючи їх. Нова М.г. залежить від ладового матеріалу (діатоніка, пентатоніка, симетричні лади, фольклор тощо) і знаходить індивідуальне втілення в музиці Б.Бартока, О.Мессіана, І.Стравинського, В.Сильвестрова, Д.Шостаковича та ін.