1. Словник-довідник музичних термінів

наслідування

Особлива форма поведінки, яка полягає у відтворенні однією людиною дій, прийомів, творчої манери, поведінки іншої. Н. може бути як мимовільним, підсвідомим, так і цілеспрямовано свідомим. Застосування Н. як методу навчання поширено в музичній, особливо вокальній педагогіці, хоча це може спричинити втрату самобутньої індивідуальності.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наслідування — наслі́дування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. наслідування — Копіювання, мавпування, імітація. Словник синонімів Караванського
  3. наслідування — див. переспів Словник синонімів Вусика
  4. наслідування — [нас'л’ідуван':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  5. наслідування — -я, с. Дія за знач. наслідувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. наслідування — НАСЛІ́ДУВАННЯ, я, с. Дія за знач. наслі́дувати 1. – Все, що робив, .. досі, не було чимсь свіжим.., бо не було внутрішньою потребою, а сліпим наслідуванням дрібних учинків таких інших, як і я... (О. Словник української мови у 20 томах
  7. наслідування — Мистецький або літературний твір, характерний свідомою імітацією стилю, манери певного митця або напрямку. Універсальний словник-енциклопедія
  8. наслідування — Наслі́дування, -ння; -вання, -вань і -ваннів, -ванням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. наслідування — НАСЛІ́ДУВАННЯ, я, с. Дія за знач. наслі́дувати 1. У дитини є цікава властивість — наслідування, і саме це часто керує власною поведінкою дитини (Донч., VI, 1957, 592); Несподівано ловив себе Аркадій на наслідуванні полковника (Коп., Тв., 1955, 335). Словник української мови в 11 томах
  10. наслідування — Наслідування, -ня с. Подражаніе. Желех. Словник української мови Грінченка