нотний запис

Європейська система нотації, яка існує з XVII ст. і включає такі основні елементи: нотний стан (нотоносець) з п’яти паралельних горизонтальних ліній для розміщення різноманітних знаків нотопису. Основний знак — Нота, яка має вигляд незатушованого (ціла, половинна) або затушованого (четвертна, восьма і т. д.) овалу. Тривалості, менші за четвертну, позначаються хвостиками (флажками) або в’язками (ребрами), які додаються до штилів — вертикальних рисок, що показують звуки, за тривалістю коротші цілої. Зміна тривалості звучання ноти на 1/2 чи 1/2+1/4 позначається крапкою. Перерви в звучанні позначаються паузами, еквівалентними тривалостям нот. Звуковисотне положення записаних звуків фіксується за допомогою ключів, а його зміни — знаками альтерації, які діють в межах всього твору або однієї ноти. Кількість часових долей в такті позначається знаками розміру, а тактові риски відокремлюють один такт від іншого. (Див. Додатки І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, IX).