панк-рок

(англ. punk — покидьки, 'шпана' і рок) — напрямок музики року, який з’явився в 1974 році в США і досягнув розквіту 1976 року в Англії. Виникнувши як форма протесту молоді проти комерціалізації року і поп-музики, П.р. спочатку був набором примітивних гітарних акордів у швидкому темпі без виконавської злагодженості та майстерності, а навмисно хрипкий та сиплий вокал підкреслював песимістичні тексти пісень, повні брутальних образ і нецензурних висловів. Через нетривалий час, довівши свою некомерційність, П.р. відкрив дорогу 'новій хвилі'.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панк-рок — -у, ч. Напрямок у рок-музиці, що виник як форма протесту молоді проти комерціалізації року і поп-музики. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. панк-рок — ПАНК-РОК, у, ч. Стиль молодіжної музики, який вирізняється агресивною манерою виконання, швидким ритмом. На зміну “Бітлз” і “Пінк-Флойд” .. прийшов хард-рок, а пізніше і “важкий метал”, насичений люттю і погрозами. А цілковите панування, як новий молодіжний стиль, захопив панк-рок (з газ.). Словник української мови у 20 томах