партесний спів

(лат. partio — голоси) — вид церковного багатоголосного хорового співу, який виник в Україні замість одноголосного знаменного співу на початку XVII ст. Кількість голосів у П.с., починаючись від 3, досягає 12, 16, 24 і навіть 48. Після введення П.с. замість гласів закріпилась мажорно — мінорна система. На основі П.с. розвинувся духовний концерт, якому властиві урочистість, монументальність, поєднання гармонічної фактури звучання з широким розвитком мелодико-поліфонічного начала. Теоретичні основи П.с. викладені в 'Мусикійській граматиці' (1675) українського теоретика і композитора Миколи Дилецького. Серед авторів творів П.с. В.Титов, С.Пекалицький, М.Калашников, С.Беляєв, М.Бавикін, Ф.Редриков та інші. П.с поширювався у вигляді рукописів, з яких переважно збереглись хорові партії.