просодія

(гр. prosodia — акцент, наголос) — 1. Вчення про акценти та тривалість слів у античній граматиці. Під акцентом розуміли пов’язане з 'мовленнєвою мелодією' виділення складу. 2. Точна відповідність музичних наголосів з текстовими в церковному співі. Для позначення мелодичних акцентів і тривалості складів у ІХ ст. було введено спеціальні знаки. В ХХ ст. термін використовується рідко.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

просодія — Прозо́дія, просодія: — розділ віршознавства, ідо містить класифікацію метрично важливих складників віршового мовлення [53] — розділ віршування, що стосується класифікації метрично значущих звукових елементів мови... Словник з творів Івана Франка
просодія — просо́дія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
просодія — (гр. prosoidia) сукупність звукових характеристик мови (інтонаційних, кількісних, мелодичних); у фоностилістиці вони можуть набувати стилістичного забарвлення Словник стилістичних термінів
просодія — -ї, ж., спец. 1》 Система вимови наголошених і ненаголошених, довгих і коротких складів у певній мові. 2》 Вчення про співвідношення складів у вірші; сукупність правил віршування. 3》 Вид хорового співу урочистого характеру у Стародавній Греції. Великий тлумачний словник сучасної мови
просодія — ПРОСО́ДІЯ, ї, ж. 1. Система вимови наголошених і ненаголошених, довгих і коротких складів у певній мові. Старогрецькі поети й музики при укладі мелодії в музичні такти брали до уваги також просодію тексту... Словник української мови у 20 томах
просодія — Просо́дія, -дії; -со́дії, -дій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
просодія — ПРОСО́ДІЯ, ї, ж., спец. 1. Система вимови наголошених і ненаголошених, довгих і коротких складів у певній мові. Старогрецькі поети й музики при укладі мелодії в музичні такти брали до уваги також просодію тексту... Словник української мови в 11 томах