піфігорів стрій

Математичне обґрунтування висотних співвідношень ступенів звукоряду музичної системи за методом піфагорійців, яке характеризує частоту коливань через співвідношення довжини частин натягненої струни (3:2 — чиста квінта; 4:3 — кварта; 2:1 — октава). Послідовно відраховуючи квінти від вихідного звуку і переносячи їх на одну октаву, можна одержати числове значення будь-якого звуку діатонічної або хроматичної гами. При цьому дванадцята квінта не дорівнює першій, відрізняючись від вихідного звуку на 1/9 цілого тону, і називається піфагоровою коммою. На піфагорову комму в П.с. від діатонічних відрізняються всі хроматичні півтони, а також всі звуки, які енгармонічно співпадають під час рівномірної темперації (напр., фа-дієз вище соль-бемоля). Відмінності полутонів посилюють тяжіння, підкреслюють мажорність чи мінорність ладу, а інтонації П.с. сприймаються, як надто напружені, часом фальшиві. Пошуки прийнятних інтонацій зумовили появу чистого строю, нерівномірних темперацій, рівномірно — темперованого строю.