реверберація
(від лат. reverberare — відбивати) — залишкове післязвучання, звук, який поступово згасає після припинення коливаньйого джерела. Р. зумовлена співвідношенням відбиття і поглинання звукової енергії поверхнями і обладнанням приміщення, а також слухачами, які в ньому перебувають. Р. має велике значення для акустики приміщень, зокрема, великих концертних залів. Приміщення з великою Р. сприймається, як лунке, з малою Р., як глухе. З метою посилення акустичного ефекту за допомогою спеціальної апаратури в радіофікованих залах можна створювати штучну Р.
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- реверберація — ревербера́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- реверберація — -ї, ж., фіз. Наявність у замкненому просторі поступово згасаючого звучання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- реверберація — РЕВЕРБЕРА́ЦІЯ, ї, ж., фіз. Наявність у замкненому просторі поступово згасаючого звучання, яке виникає внаслідок надходження в певну точку розсіяних і багатократно відбитих хвиль після вимкнення джерела звуку. Оптимальний час реверберації. Словник української мови у 20 томах
- реверберація — ревербера́ція (від лат. reverbero – відбиваю, відкидаю) повільне згасання звуку в закритих приміщеннях після того, як припинено дію джерела звуку. Тривалість Р. є основною характеристикою акустичних властивостей приміщення. Словник іншомовних слів Мельничука
- реверберація — РЕВЕРБЕРА́ЦІЯ, ї, ж., фіз. Наявність у замкненому просторі поступово згасаючого звучання, яке виникає внаслідок надходження в певну точку розсіяних і багатократно відбитих хвиль після вимкнення джерела звуку. Оптимальний час реверберації. Словник української мови в 11 томах