роздільномовлення

= хомонія

особливий вид вимовляння слів в давньоруському церковному співі, коли в закритих складах після приголосних додавались голосні (напр., 'відевше'-'відевоше', або 'грехом' — 'грехомо' і т д.), або ж закінчення 'хомо' в закінченнях дієслів минулого часу (согрешихомо, восславихомо, пощадихомо і т.д.). Походження цього явища пов’язане з втратою напівголосних звуків давньослов’янської мови (юс малий і юс великий) в усному мовленні на межі XIV — XV ст. і прагненням зберегти їх в богослужбовій справі. Р. було заборонено в XVII ст.