рок-музика

Точніше, музичний компонент року, що з’явилась у Великобританії та США на межі 1950 — 1960 років. До важливих ознак Р.м. належать: опора на блюзові композиційні структури і звукоряди, короткі ангемітонні поспівки — рифи, гіпертрофоване метроритмічне начало, зміщення акцентів на парні долі, анапест-біт, використання електронного перетворення і підсилення звуку, надвисокий рівень вокальної та інструментальної експресії, емоційний посил ('драйв') з використанням інфразвуків та інших засобів впливу на психіку. Для Р.м. є важливим не стільки твір, скільки його виконання. Виступаючи як компонент молодіжної субкультури, зокрема, її нонконформістського пафосу, Р.м. водночас є складним конгломератом течій, які визначаються передусім позамузичними ознаками (психоделічний рок, панк-рок, важкий рок, електронний рок, афро-рок, бароко-рок, джаз-рок, фолк-рок, поп-рок і безліч інших видів року. Слід зазначити, що Р.м. привертає увагу професійних композиторів (Е.Артем’єв, С.Бідусенко, А.Шнітке, В.Шпаковська та ін.), які застосовують її елементи в своїх творах.