середньовічні лади

= церковні лади

назва восьми (наприкінці епохи Відродження — дванадцяти) монодічних ладів професійної музики Середніх віків. Відомі три системи позначення С.л.: 1. Числова парна з поділом кожного ладу на автентичний (головний) і плагальний (побічний). 2.Числова проста система позначення римськими цифрами від I до VIIІ. 3. Номінативна (іменна) — в назвах грецької музичної теорії: дорійський, гіподорійський, фрігійський, гіпофрігійський, лідійський, гіполідійський, міксолідійський, гіпоміксолідійський. Ладові категорії С.л.: фіналіс (головний кінцевий тон), амбітус (об’єм наспіву) і реперкуса (тон повторення); їх співвідношення утворює основу структури кожного з С.л. З середини XVI ст. до системи С.л. увійшли ще чотири лади — еолійський, гіпоеолійський, іонійський, гіпоіонійський. Після встановлення мажоро-мінорної си-стеми С.л. поступово втратили своє значення, залишаючись лише в католицькому церковному Обіході.