стиль джунглів

Специфічне звучання джазового оркестру, якого досягають шляхом застосування у мідних духових інструментів різноманітних сурдин, характерних виконавських прийомів (гроул, уа-уа, фрулато, глісандо, брудні тони, блю ноутс), хрипкі звуки, що імітують голоси диких звірів та людини. С.д. був типовим для творчості Д.Елінгтона другої половини 1920 – 1930-х років.