тар

(перс. струна) — 1. Закавказький та іранський струнний щипковий інструмент з 8-подібним корпусом, 22 ладами, 4 — 6 струнами,19-ступеневим звукорядом з інтервалами, меншими за 1/2 тони. Сучасний Т. має 11 струн — басові між парними мелодичними, розташованими з боків. Т.- використовується для віртуозної сольної гри, а також в ансамблях (з кеманчою і дафом), в оркестрах народних інструментів. 2. Арабський бубон з металевими дисками.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тар — тар іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. тар — ТАР, ТАРІ – ТАРА Тар, -а, тарі, невідм., ж. Струнний щипковий інструмент на Кавказі та в Середній Азії. Тара. Товарна упаковка, вага її. Літературне слововживання
  3. тар — ТАР, а, ч. Струнний щипковий музичний інструмент з грифом, поширений на Закавказзі, в арабських країнах та країнах Центральної Азії. Словник української мови у 20 томах
  4. тар — -а, ч. 1》 Струнний щипковий музичний інструмент, поширений у народів Кавказу та Середньої Азії. 2》 В арабських країнах – невеликий бубон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тар — тар, та́рі 1. Струнний щипковий музичний інструмент, поширений у народів Кавказу та Середньої Азії. 2. В арабських країнах – невеликий бубон. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. Тар — Піщана пустеля в Індії та Пакистані, між плоскогір'ям Декан і р. Інд та Сатледж; 200 тис. км2; зх. частину зрошує Раджастанський Канал. Універсальний словник-енциклопедія