токата

(іт. toccata, від toccare торкати) — віртуозна інструментальна п’єса для фортепіано чи органа, яка написана в чіткому, швидкому темпі звуками однакової короткої тривалості та виконується нон легато. Для Т. характерні: багаторазове співставлення прелюдійних і фугових розділів, яке завершуються великою фугою; риси інструментальної канцони; репризне обрамлення. В XVI — XVIII ст.Т. — п’єса вільної імпровізаційної форми, наближена до прелюдії чифантазії. Художніх вершин у жанрі класичної старовинної Т. досягнув Й.С.Бах. Починаючи з ХІХ ст., Т. розвивається як віртуозний жанр 'етюдного» типу для фортепіано (К.Черні, Р.Шуман, К.Дебюсі, М.Равель, Ф.Бузоні, Е.Кшенек, С.Прокоф’єв, А.Хачатуряна та інші),органу (М.Дюпре, М.Регер, В.Фортнер та інші), скрипки (І.Стравінський), оркестру (А.Казелла, О.Герстер, А.Малявський та інші. Основною ознакою пізньої Т. є рівномірний ритмічний рух з переважанням ударної акордової техніки.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. токата — тока́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. токата — Віртуозна музична п’єса для фортепіано або органа, витримана в швидкому, розміреному, чітко ритмованому русі. Літературне слововживання
  3. токата — ТОКА́ТА, и, ж. Віртуозна музична п'єса для фортепіано чи органа, витримана в швидкому, чітко ритмованому безперервному русі. Словник української мови у 20 томах
  4. токата — -и, ж. Віртуозна музична п'єса для фортепіано чи органа, витримана у швидкому, чітко ритмованому безперервному русі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. токата — Твір для клавішного інструмента (орган, фортепіано), переважно із використанням фігурації та акордів; інколи поліфонічний та оркестровий. Універсальний словник-енциклопедія