фонопедія

(від гр. phono — звук, голос і paidos — дитина) — практичний метод розвитку голосу (ФМРГ), розроблений В.Ємельяновим для диригентів-хормейстерів дитячих і юнацьких хорових колективів і спрямований на поступову активізацію і координацію нейром`язового апарату людської гортані за допомогою спеціальних вправ, корекції дихання та особистості того, хто навчається співів. Метою ФМРГ є підготовка голосового апарату в співацькому режимі шляхом стимуляції фонаційних м`язів, наведенні співака — початківця на специфічні рухи голосового апарату та пов`язані з ними відповідні відчуття та емоційно-образні уявлення. ФМРГ керується такими вихідними положеннями: голосова активність людини має три рівні — домовленнєвий, мовленнєвий і співацький, який повинен спиратись не на мовленнєві, а на більш давні голосові сигнали домовленнєвої комунікації; складний співацький руховий навик має формуватись з ряду простих операцій, доступних будь-якій людині, незалежно від вокальних здібностей та віку; голосовий апарат є саморегульованою системою, у якій можна свідомо керувати тільки артикуляційними м`язами, а решта компонентів піддаються лише непрямим способом, шляхом створення оптимальних умов для дії механізмів саморегуляції. ФМРГ передбачає формування і розвиток довільного управління регістрами, співацького вібрато, активного фонаційного видиху, відчуття опори, співацької установки, розширюється звуковисотний діапазон, збільшується сила голосу тощо.ФМРГ дістав впровадження і схвалення не лише серед диригентів хормейстерів, а й вихователів дошкільних закладів, учителів музики загальноосвітніх шкіл, педагогів-вокалістів, які сприйняли його, домагаючись позитивних результатів.