Агрипина

Агрипина; Горпина

лат.; рим. родове ім'я Ag-гірра. За легендою, основоположник цього роду народився вперед ногами, звідси і дістав своє ім'я (гр. agreuo — схоплювати і pous — нога).

Горпинка, Горпинонька, Горпиночка, Груня, Груша.

— Куди мене, Степанку, поведеш, Що ти своєї хатоньки не маєш?— Поведу тебе, Горпино, в чужую,Поки свою хатиноньку збудую (Народна пісня);Горпина була у всім дому хазяйка і усьому господарству голова (Г. Квітка-Основ'яненко); Горпинка була задоволена неділею: такий прехороший день удався (Г. Косинка);Ой льонку, мій льон,Чом малий да невеликий?Да чи тебе женихи врекли,Що до Горпиночки шлються,А за Настусю б'ються (Народна пісня);Груня була одиначка у мами-вчительки (Ю. Яновський); Груню, Груню, не хитнися! Отій! Стій! (С Мупгаик).