Гаіна

Гаіна (Гаїашя)

гр.*; можливо, від gaia — земля.

Гаїнка, Гаінонька, Гаїночка.

Остап Колодій.. — сват, бо за його брата Зінька віддав свою дочку Гаїнку (Гаїашя її охрищено, а це вже так попростому стали звати) (Б. Грінченко); —Доню, Гаїночко, скажи — що тобі? (Б. Грінченко).

Галина гр.; galene — спокій, тиша; штиль на морі, тиха погода.

Галинонька, Галиночка, Галинка, Галя, Галиня, Галинька, Галніся, Галійсенька, Галюгонька, Галкугочка, Галкугенька, Галонька, Галочка, Галечка, Галка, Галька.

А стежкою біжить вона, найдорожча, —Галина (О. Довженко);— Помандруймо, да серце Галино, оприченьки ізо мною!— Ой як же мені, да козаче орле, оприченьки мандрувати, Єсть у мене отець і матуся, будуть мене проклинати.— Нехай лають, нехай проклинають, вже ж вони нас не научать, Вже ж вони, серце Галюню, мене з тобою да й не розлучать (Народна пісня);— Ти, молода Галинонько, Чи боїшся Миколоньки?— Я Миколи не боюся,Бо я із ним поберуся (Народна пісня);Сміється Галя дзвінко, Від сонечка рожева.— Здорова будь, Галинкох —В саду шумлять дерева (М. Пригара);У старого чабанаПрокурена люлька,У старого чабанаДонечка Галюнька (І. Муратов);Татко напився та й хвалить її:— Дуже солодка водичка. Тільки чому це, Галюсю, твоїОчки — немовби кринички? (П. Усенко);Ой плакала Галюточка,В батька живучи (Народна пісня);Як поїхав пан Кролевич на прогуляння Да покинув Галютеньку на горювання (Народна пісня);Така-то була Галочка Таранцівна, на славу не тільки Гон-чарівці, та й усьому Харкову краса (Г. Квітка-Основ'яненко);Ой сосонко, сосонечко зелененька, А я сосну зрубав, три зозулі ізігнав.. Перша зозулька — молода Галечка (Народна пісня);— Галько! — гукнула вона до неї. — Галько! Галька спинилась і вздріла Марусю (Б. Грінченко).