Деміінттй

лат.; рим. родове ім'я Domitius; від domo (domui, domitum, domare) — приборкую (буквально: приборкувач). Церк.

Дометій, Лемко, Димо, Димчик.

—Дементій, по давній пам'яті, заїздив (О. Пчілка);— Здрастуйте, Дементію Хомичу, здрастуйте, дорогий (П. Загребельний).