Людмила

слов.; від люд- (люди) і мил- (милий).

лкіда, лк5донька, лійдочка, людуня, Людеся,Лкідя, ЛібСЯ, ЛібСЕНЬКА, Лккжчка; Міла, Міионька, Мілочка, Міля, мільця.Ми слухаєм — я і Людмила, —як бігають пальці вологи По гранях гінкої покрівлі (М. Бажай);Людо! Людо!Озовися! — Тихо... Й знов на повні груди:— Людо! Де ти? — на узліссіХтось гукає, кличе Люду (Н. Тихий);— Ой скажіте, добрі людоньки, Чи не бачили ви Людоньки? Де мені шукати донечку,Мою втіху, мою горличку? (О. Підсуха);— Андрійко, Людочко, ходімо! (М. Білкун); Людя гралася десь в кінці саду (М. Коцюбинський); — Ось, Люсенько, є налиснички з полуничним варенням... — дещо розгублено каже тьотя Таня (В. Луговський);Він сказав:"Підійдіть сюди, Міло!" —І стільця обережно підставив (Г. Чубач).