Ліна

гр.*; можливо, жін. до особового чол. імені Linos; linos — скорботна пісня; міг стати цим документальним іменем скороч. варіант від ряду імен — Аделіна, Ангеліна, Капітоліна та под.

Лінонька, Ліночка, Лінуся, Лінусенька, Лінусечка, Шнуська.

— Між іншим, її звуть Ліна і вона декоратор з Великого театру (П. Загребельний);Розуміє ж і дитя,Що без танцю — не життя.То руками об коліна,То —у боки, то —до скронь...— Тіна, Ліна, Кароліна,Взять у танець не боронь! (І. Дробний);Подумав про дружину. —Ліночко!» Ліно!» (А. Дімаров).