Марина

лат.; marina — морська.

Маринонька, Мариночка, Маринка, Мариня, Маринийка, Марися, Марисенька, Марисечка, Мариська, Марисийка, Марисуня.

Неначе цвяшок, в серце вбитий, Оцю Марину я ношу (Т. Шевченко);А хто ж це увійшов?Худенька вся. З обличчя ж свіжа.— Марино! — крикнув Пастернак. —Цвєтаєва?...Тут встали й ми (П. Тичина); На стежечціКалинонька червоненька,Туди йшла МаринонькаМолоденька..Об'їздив я, Мариночко!села й города,Да не знайшов такої,Як ти, молода! (Народна пісня);Як сніжини із хмарини, Наче ластівки, листи...То щасти ж тобі, Маринко, Люба дівчино, — щасти! (П. Біба);— Шли, Мариню, по родиноньку,По близькую, по далекую,По убогую, по багатую (Народна пісня);Ой зацвіли фіалочки, зацвіли,Аж ся гори з долинами прикрили.Збирала їх Маринейка з низенька,А за нею і батенько зблизенька (Народна пісня);Ти, Марисю, калина, малина, Та на тебе дивиться мило, І на твою вроду,Що чесного батька й роду (Народна пісня);— Ей, Марисе, Марисеї — говорив старий Матій м'яким, тремтячим голосом (І. Франко);Убігла босоніж Мариська,Біляве, ясне, голубе... (А. Малишко);Ой поїхав ВасилечкоНа тяжку війночкуТа лишив МарисунюТа на матіночку (Народна пісня).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Марина — Мари́на іменник жіночого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
  2. марина — -и, ж. Картина, що зображує морський краєвид. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. марина — Моремалюнок Словник чужослів Павло Штепа
  4. марина — МАРИ́НА, и, ж. Картина, що зображує морський краєвид. Запрошую Раду на літо до себе в Крим малювати марини (Леся Українка); Як самостійний вид пейзажного живопису марина виокремилася на початку XVII сторіччя в Голландії (з наук.-попул. літ.); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  5. марина — Мари́на 1. Марія (ст) ◊ три Мари́ни львівські піонерки боротьби за рівноправність жінок – Терміна Шухевич, Марія Білецька та Костянтина Малицька (Шах)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. Марина — Марина м'ягка як глина, а Євдоха твердша троха. Характеристика двох дівчат ріжної вдачі. Марина як глина, ані жити, ні вмирати, треба живу поховати. Так дразнять дівчину Марину. Ти Марина, я Матвій, ти не моя, я не твій. Ми собі не до пари, ліпше розійдімся. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. марина — мари́на (італ. marina, від лат. marinus – морський) твір пейзажного живопису, в якому зображено морський краєвид. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. Марина — Мари́на, -ни, -ні, -ною, -но! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. марина — МАРИ́НА, и, ж. Картина, що зображує морський краєвид. Запрошую Раду на літо до себе в Крим малювати марини (Л. Укр., V, 1956, 187); *У порівн. Між стовпи колонади.. перлося море, немов величезні марини, вправлені в рами білих колон (Коцюб., II, 1955, 291). Словник української мови в 11 томах
  10. марина — (італ. < лат. — морський) Жанр образотворчого мистецтва, темою якого є зображення різних станів моря. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. марина — Марина, -ни ж. 1) раст.: a) Pyrethrum corymbosum. ЗЮЗО. І. 133. б) Anthiems nobilis. ЗЮЗО. І. 111. 2) Рыба Barbus fluviatilis. Браун. 25. Шух. І. 24. Словник української мови Грінченка