Мирин

гр.; myron (дієприкм. від дієслова туго — плачу) — який плаче; за іншим тлумаченням — від myron — миро — запашна олія, яку використовують у християнських церковних обрядах (буквально: той, хто пахне миром).

Миронко, Миринцьо, Мириньо, Миринчик, Мирко, мирись, Мирисьо, Мирисько.

Він мовив твердо, що він Мирон зветься,Вказав і місце те, де я родився,Де вчивсь, що діяв, як мені ведеться (І. Франко);Йде дівчина, цвіте на голові вінок,а довкруж неї — бджіл літа густий клубок;і голосом лунким, який не має меж:— Мироне, чом ти бджіл на полі не пасеш?!(П. Мовчан).