Мирослава

жін. до Мирослав.

Мирося, Миросенька, Миросечка, Мироська, Мира, Мирка, Мирця; лава, Славка, Славця.

Мирослава була дівчина, якої пошукати (І. Франко);І виділись, крізь дні і ночі,Через віки прадавніх слав,Слов'янських дів бездонні очі,Уста тухольських Мирослав (С. Крижанівський);Хвала літам, хвала і славаІ вірним стрічам на путі.Добра і сонця, Мирославо!Земного щастя у житті! (П. Горецький).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Мирослава — Миросла́ва іменник жіночого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови