Мирослава
жін. до Мирослав.
Мирося, Миросенька, Миросечка, Мироська, Мира, Мирка, Мирця; лава, Славка, Славця.
Мирослава була дівчина, якої пошукати (І. Франко);І виділись, крізь дні і ночі,Через віки прадавніх слав,Слов'янських дів бездонні очі,Уста тухольських Мирослав (С. Крижанівський);Хвала літам, хвала і славаІ вірним стрічам на путі.Добра і сонця, Мирославо!Земного щастя у житті! (П. Горецький).
Джерело:
Власні імена людей. Словник-довідник
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Мирослава — Миросла́ва іменник жіночого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови