Оверкій

Оверкій, Оверко (Аверкій); Овер'ян (Авер'ян)

лат.*; можливо, від averto — жену, змушую до втечі.

Оверонько, Оверочко, Овер'янко, Аверко, Авер'янко.

Поруч стоїть Оверко й дивиться, нічого не розуміючи, на цю сцену (О. Донченко);Скільки дядьку Оверку весен, Запитайте в гаю зозуль (В. Симоненко).