Пелагія

Пелагія, Пелагия, Палажка, Палатна (Палата, Пелага)

гр.; ім'я Pelagia; від pelagios — морський.

Палагнонька, Палагночка, Палаженька, Палажечка, Палазя, Пазя, Пазина, Пазька, Пелися, Поля.

— А що, кажу, пане Хомо, м'ясниці надходять, я маю брата, а у вас є дочка Пелагія (С Воробкевич); Така була гарна жінка. Звали її —Пелагея Євгенівна (П. Панч);Да не гай же нас, тестю,Виряжай же нас, тестю,Тепер нічка да темненькая,Доріженька да далекая —Боїмося, щоб не заблудити,Щоб Палажку не загубити (Народна пісня);Лишилась солдатська баклажка.Бере її в поле з водою теперзасмучена тітка Палажка (Д. Луценко);Палагна збудилась, як тільки почало дніти.. Вона наче крізь сон почула: — Як спали, Палагночко, душко? (М. Коцюбинський); Бігав [хлопчик] часто зразу за старою Пелагою, а пізніше сам до Гринька (С Ковалів);— Люблю тебе, Палазю, та не знаєш за що? (Г. Косинка);На Павині намистаНе на руб — на триста (Народна пісня);— Ану, горлиці! — гукнув з кучі Денис Деканенко.., потяг до себе з кучі Пазьку Левусівну (Г. Квітка-Основ'яненко); Крикнув [Тимоха] навздогін Палажечці:— ..Я прийду... Чуєш? Прийду! (Григір Тютюнник).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Пелагія — Пелагі́я іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. Пелагія — Пелагі́я, -гі́ї, -гі́є! Пелагі́їн, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)